Юлія Єлістратова: «Я підняла темп якраз у підніжжя гори. Всі одразу відстали!»

Вашій увазі інтерв’ю з чинною чемпіонкою етапу Кубка світу в Аланії.

Юля, вітаємо тебе з цим високим здобутком! Поділися власним враженням від такої довгоочікуваної перемоги.

Зрозуміло, що я дуже задоволена «золотом» на етапі Кубка світу! Мені взагалі подобається виступати в Аланії. З самого початку кар’єри я практично щороку приїжджаю на цю трасу для участі в змаганнях різного гатунку. Саме тут відбулася моя перша «олімпійка», перша перемога на етапі Кубка Європи і вже дві медалі етапів Кубка Світу! В Аланії мене особливо приваблює «горбистий» біг і спекотна погода.

Як тобі вдалося всіх обігнати після плавання?

Насправді я показала відносно хороше плавання - виплила в середині основної групи. Я вважаю помилкою акцентувати увагу на місці спортсмена на плаванні або вело, коли всі разом пливуть або їдуть однією великою пачкою. Так, попереду було кілька дівчат, які виплили з досить великим відривом. Але відразу було ясно, що саме в основній групі більше сильних велосипедистів і бігунів, і ми їх дістанемо.

На якому відрізку ти зрозуміла, що перше місце від тебе нікуди вже не дінеться?

Я знала, що перебуваю в хорошій фізичній формі. Вже після плавання було зрозуміло, що я приїду в першій пачці і налаштовувалася на фініш у ТОП-10. Я зуміла правильно розподілити сили по дистанції, і мені добре біглося після не особливо агресивного велосипедного етапу.

Перші кілометри, як правило, практично всі біжать швидко і разом. Підбігши до підніжжя гори, я вирішила додати швидкості щоб «відсіяти зайвих». Я приємно здивувалася, усвідомивши, що відстали… всі! Тому відразу ж довелося користуватися нагодою і налаштуватися на індивідуальну роботу.

Ти вже маєш золоту медаль етапів Кубка світу п’ятирічної давнини – тоді ти тріумфувала в Тісайвароші (Угорщина). Можеш порівняти ту і цю перемоги?

Рідко бувають схожі між собою гонки, тому і перемоги порівнювати непросто. Загальним у них було те, що я приїхала у великій першій групі і показала відмінний біг. А зовсім різними були тактики. У Тісайвариші я до останнього терпіла високу швидкість суперниць у спину, аж поки нас не залишилося двоє. І тоді я лише на останніх метрах зробила переможний фінішний ривок. У Аланії ж практично весь біг пробігла сама – рівномірно і швидко.