Після чотирирічної перерви він не лише повернувся на дистанцію, а й став чемпіоном України! Один з найбільш відомих триатлетів з Дніпра Дмитро Маляр не гаяв часу, а посилено тренувався та разом з колегами заснував і вивів на серйозний рівень клуб RedHead.

Повернувшись у професійний спорт, Дмитро під кінець сезону завоював свої перші медалі на офіційному рівні – бронзову нагороду чемпіонату України з триатлону на суперспринтерській дистанції в рамках «Кубка Хортиці» в Запоріжжі, а півтора тижні тому Маляр здобув золото в Сухолуччі на внутрішній першості на довгій дистанції.

Ми поспілкувалися з атлетом про його медальний спурт, плани на наступний сезон та епічну перемогу над «королем» довгих дистанцій в Україні Антоном Блохіним.

«Я все ж таки казатиму правду – для мене перемога в Сухолуччі була метою, для мене це важливо! Це моя друга «половинка» в кар’єрі, дуже хотілося для себе зробити її добре. Звісно, мали місце особисті амбіції, за золоту медаль я хотів поборотися з Антоном Блохіним. Одноклубник і земляк Антон Вітолін дещо допоміг мені на плаванні, а далі вже я поставив собі завдання наздогнати Блохіна, не відпускати його на вело. Я прекрасно розумів, що не зможу з ним їхати рівно, в мене немає такої потужності на вело… Основну ставку зробив на біг, і мій план у підсумку спрацював.

Хоч а й на бігові вистачало пригод! Я трішки остерігався, адже після першого кола почали хапати судоми. Десь тоді я зрозумів, що поки не готовий до таких дистанцій – мої дистанції це все ж таки спринти, «олімпійка»… Але коли на другому колі прийшло усвідомлення, що я Антона наздоганяю – відкрилося «друге дихання», на ейфорії ноги самі побігли! Ну а тоді вже прийшло переконання, що я можу й перемогти.

Я дуже радий! Розумію та усвідомлюю, що в Сухолуччі не було перших номерів збірної України – за їхньої наявності мені навряд чи вдалося б здобути золоту медаль. Але потрібно користуватися моментом! Які плани надалі? Кубок України на олімпійській дистанції, який відбудеться у Львові найближчими вихідними. Можливо, це навіть було контрольне тренування перед Кубком України, де мені теж хочеться поборотися за місце на п’єдесталі.

Чи лишаюся я в профі на наступний рік? Загадувати не буду. Поки здоров’я дозволяє, залишатимуся на дистанції. Адже мені потрібно спортсменам з нашого клубу RedHead показувати гарний приклад, що тренер не лише теоретик – а й непоганий практик! Нехай дивляться, вони надихають мене – я надихаю їх. От така от синергія! А вже коли вихованці показуватимуть вищі результати за мої – тоді й настане час повісити кросівки на цвях.

Динаміку розвитку українського аматорського триатлону в цьому сезоні я оцінюю максимально позитивно! Це дуже здорово, що в нас додалися потужні старти в Києві від Triathlon Ukraine. Планку піднято максимально високо! Я розумію, що ми вже зараз можемо конкурувати з іноземними стартами. Також традиційно сильно відбулися турніри від TRIATMAN. Тому я переконаний, що ми вже можемо приймати велику кількість аматорів з-за кордону, а не лише їздити на турніри в інші країни».