Наприкінці 2021 року до табору збірної України повернулася одна з найсильніших вихованок нашої школи триатлону! Починаючи з 2014-го, Ксенія Левковська виступала за збірну Азербайджену, в складі якої здобула чимало міжнародних нагород – зокрема і дві срібні медалі на Перших Пляжних Іграх у Катарі (особистий залік та змішана естафета). Харків’янка вже відпрацювала перший збір у статусі де-юре триатлетки збірної України. Про її повернення та головні завдання на олімпійський цикл – далі в матеріалі.

Ксенія, вітаємо вас з поверненням до збірної України! Розкажіть, за яких обставин варіант так званого камбеку взагалі став можливим?

Все просто – закінчився мій контракт зі збірною Азербайджану, тому так чи інакше я планувала повертатися в Україну. Звісно, я рада знову виступати в складі збірної України – я вважаю таке продовження власної спортивної кар’єри доволі цікавим варіантом. Мені приємно долучитися до розвитку українського триатлону зокрема та зробити свій внесок у розвиток спортивного руху України загалом. Зараз триатлон і спорт в цілому в Україні переживають певне піднесення, я вважаю. А щодо мене, то я маю відповідні знання, необхідний досвід і мотивацію виступати в збірній і власним прикладом допомагати всім українським спортсменам (а також триатлетам-резервістам, дітям, аматорам) досягати високих результатів.

Враховуючи досвід міжнародних виступів, позиції в рейтингах та послужний список, ви повертаєтеся до збірної України в статусі де-факто першого номера команди! Чи очікуєте ви на серйозну конкуренцію з боку триатлеток, які є в нашому складі?

Конкуренція має бути! Тут жодних умовностей немає. Конкуренція є стимулом до росту результатів усіх спортсменів та спортсменок, які задіяні у цей процес. З іншого боку, потрібно детально розглядати доцільність участі лідерів у тих чи інших внутрішніх змаганнях на фоні міжнародних стартів, на фоні завдання здобуття олімпійських ліцензій, тощо. Нерідко буває так, що змагання накладаються одні на інші й важко готуватися до основних міжнародних стартів. До прикладу, в тому таки Азербайджані не було конкуренції – але відсутньою була і бюрократія! Ми мали можливість максимально концентруватися на міжнародних стартах, головних завданнях і не думати про те, що потрібно переривати збори, змагальний графік і кудись їхати, летіти, щоб доводити власну профпридатність і доцільність виступів на міжнародному рівні.

Наскільки реалістичним є завдання здобуття олімпійської ліцензії особисто для вас?

Звітний олімпійський цикл є дуже коротким і наступна Олімпіада вже не за горами. Чи реально мені відібратися на головні змагання чотириріччя вже в складі збірної України? Все залежатиме від фінансування, підтримки Федерації та держави в цілому. Тому що для того, щоб здобути ліцензію, потрібно виїжджати за кордон на збори та змагання. Мотивація, звісно, у мене є! За наявності всіх вищеперерахованих факторів, я можу ставити перед собою та реалізовувати найвищі цілі, боротися за ліцензію на Париж-2024.

Загалом, щоб говорити про досягнення та високих результатів – крім фінансування, потрібно також приділяти належну увагу плануванню змагального графіка та календаря. Тут дрібниць не буває, враховувати треба все: переїзди, перельоти, адаптацію, робити попередній прорахунок залікових балів на тих чи інших стартах, тактику і так далі… У такий відповідальний час, коли на світовому рівні результати триатлетів зробили просто таки галопуючий ривок уперед, це дуже важливий момент і його не можна недооцінювати. Тому якщо ми маємо на меті досягати пристойних результатів на міжнародній арені та здобути ліцензії на Олімпійські Ігри, на мій погляд потрібно визначатися з основним складом збірної України і ретельно прораховувати всю його підготовку та змагальний календар, якомога менше заважати і більше допомагати цим спортсменам.

Нам відомо, що ви є однією з дистреб’юторок популярної французької торгової марки МАКО, яка спеціалізується на виробництві гідрокостюмів, купальників, плавок, тощо. Чи вдається поєднувати бізнес та кар’єру?

Я амбасадор і дистриб’ютор цього бренду в Україні. Була амбасадоркою 8 років, і мені вже давно пропонували стати дистриб’ютором. З початком пандемії, коли поменшало змагань і з’явилося більше часу, я вирішила спробувати. Як і в будь-якій справі, на все потрібен час та інвестиції. Тому я поки що в процесі реалізації свого потенціалу і в цій площині, так би мовити.