Вже за тиждень у Токіо стартують Олімпійські Ігри – головні змагання чотириріччя (а в нашій «ковідній» реальності – п’ятиріччя) у світовому спорті. Український триатлон у столиці Японії буде представлений єдиною спортсменкою – Юлією Єлістратовою, для якої Ігри в Токіо стануть вже четвертими за ліком у професійній кар’єрі. Про останні новини з табору найсильнішої триатлетки нашої країни – далі в ексклюзивному інтерв’ю.

Юлія, вітаємо! Наскільки нам відомо, ти нині в Житомирі і всі підготовчі збори, розстартовки та контрольні  змагання вже позаду. Коли ти вилітаєш у Токіо та на чому зосереджуєшся у той період, який залишився до старту?

Вилітаємо в Токіо заздалегідь – 21 липня, адже маємо пройти всі передстартові процедури: брифінги, реєстрації, перевірку форми і т.д. На правду, мені було би краще вилітати пізніше, адже гонка відбудеться 27 липня. В Токіо та Японії загалом кліматичні умови мають бути сприятливими для мене! Я полюбляю виступати в спеку та в умовах високої вологості, звідси і непогані результати на Кубках світу в країнах Латинської Америки. Але знову ж таки – не дуже добре, що доведеться стартувати на шостий день перебування в країні…

В мене не залишається вибору, адже дуже багато азійських країн і досі зачинені на в’їзд. У той же час, НОК України вимагав терміново визначитися з місцем вильоту в Токіо. Ми до останнього розглядали варіант з Таїландом, але в підсумку від нього теж довелося відмовитися. Звісно, в ідеалі було би прилетіти на Олімпійські Ігри пізніше, щоб не потрапити в акліматизацію – такої можливості немає, бо процедура реєстрації починається заздалегідь. Раніше прилетіти теж не можемо – Японія впускає лише за п’ять діб до старту. Тому залишається сподіватися, шо мій організм швидко впорається з акліматизацією.

Це вже буде твоя четверта у кар’єрі Олімпіада! Тож, питання наступне: чи відчуваєш ти якесь особливе хвилювання, або ж радше участь в Олімпійських Іграх – для тебе вже цілком природній, ледь не буденний стан речей?

Коли «розморозили» рейтинг після пандемії, я не мала жодних хвилювань щодо факту здобуття ліцензії – високі позиції в олімпійській кваліфікації дозоляли мені спокійно готуватися до Олімпійських Ігор та планувати підготовчий процес. А всі змагання мали статус підготовчих. Якогось надзвичайного хвилювання я не відчуваю, Олімпійські Ігри в Токіо – це мій далеко не останній бій! Я не планую завершувати кар’єру після них і хочу виступати ще як мінімум один олімпійський цикл. Навіть скажу так, що планую виступати два олімпійських цикли, а далі побачимо. Забагато хвилюватися і ловити мандраж, навіть перед головними змаганнями чотириріччя – я не думаю, що це колись і комусь пішло на користь. Звісно, про якісь легковажні думки не може бути й мови! Однак, при цьому важливо не «згоріти» ще до гонки. Головне те, що ми підготувалися до змагань – а вже виходячи на старт я намагатимуся максимально насолоджуватися турнірною боротьбою, викладаючись при цьому на всі 100% своїх можливостей.

Як і де ти проходила заключну фазу підготовки до Олімпіади?

В триатлоні загалом ніколи не готуєшся до якоїсь однієї окремої гонки, одного старту. Підготовка до Олімпійських Ігор не розпочалася ось зараз останніми тижнями на зборі в Ерзурумі (Туреччина) або на попередніх зборах – це все довготривалий процес, і кожен період підготовки має свій етап. Я не можу сказати, що винятково під Олімпійські Ігри ми запланували зменшення навантажень. Як і раніше, серйозний акцент ми робили на плавальній підготовці – можливо, десь навіть у збиток велопідготовці та бігу, адже в моєму випадку плавання нині в абсолютному пріоритеті! Тож, робота триває дуже серйозна, і спортсмени знають – в середньогір’ї є своя специфіка підготовки, яка в підсумку має дати результат.

Мене готує мій чоловік Володимир Турбаївський, а також на своїх місцях в Україні працюють мої тренери Андрій Лайчук та Сергій Дрозд. Підготовкою я задоволена – звісно, на висоті тренуватися важче. І дихати важче, і м’язи відновлюються не так швидко. Але загалом я задоволена якістю підготовки, витримую навантаження та впевнено рухаюся до своєї мети.

В Ерзурумі ми проходили збір вперше – дуже своєрідна та незвична локація! Це геть не та готельно-ресторанна Туреччина, до якої ми всі звикли. На приклад, я їхала не велосипеді й місцеві жителі кинули в мене яблуком (сміється, – ред.)! Я про це навіть писала в своєму Instagram. Тут зовсім інша культура, інше виховання, – тут не звикли бачити людей на велосипеді. Мені, звісно, було неприємно… Тому, щоб зайве не привертати до себе уваги, я пішла в магазин і купила легку довгу сукню та штани. Культура водіння теж там своєрідна – практично ніхто з водіїв не дивиться в дзеркала заднього виду! Однак, при цьому (на мій подив) пішохід тут завжди правий. Люди переходять дорогу де заманеться, при цьому можуть писати смс і зайве не перейматися власною безпекою – їх пропускають.

Щодо змагальної практики, то в рамках підготовки я виступила на чемпіонаті України в Хмельницькому. Якщо говорити про міжнародну арену, то останнім часом відміняли ті старти, які підходили під мій підготовчий план – це Кубки світу в Нідерландах або в Кореї. Планували виступити на чемпіонаті Європи з дуатлону – мені він вписувався в графік підготовки, але мали місце певні організаційні моменти і ми відмовилися від участі.

Чи ставиш ти перед собою якесь чітке завдання на Олімпійські Ігри?

Ні, я вже намагалася поставити такі чіткі завдання на попередні Олімпіади, зокрема в Лондоні. Тоді я сильно «обпалилася» – невдало закінчила плавальний сегмент і згодом упала на вело. З іншого боку, як яскравий приклад я згадую свою срібну медаль на чемпіонаті Європи-2016 в Лісабоні – коли я виходила на старт без мандражу, якогось надто мотиваційного настрою і планів щодо позиції на фініші. Я просто змагалася на максимумі своїх можливостей і в підсумку завоювала срібну медаль.

З кожною Олімпіадою якість результатів, а з ним і конкуренція зростають в геометричній прогресії! Я бачу та відчуваю, як підвищується мій рівень – але і результат інших атлетів не стоїть на місці.

Давай змоделюємо: якби нинішня Юлія Єлістратова з її досвідом та вміннями виступала у 2008 році на твоїй першій у кар’єрі Олімпіаді в Пекіні, завоювала б місце в ТОП-10?

Однозначно! Претендувала б навіть на місце в ТОП-5. Не мені судити, це лише мої уявлення та відчуття – але сьогодні вже зовсім інші швидкості, ніж були 10-15 років тому.