news_categories: Клуби

Минулими вихідними місто Хмельницький перше в історії українського триатлону приймав офіційний представницький турнір – чемпіонат України з триатлону на олімпійській дистанції, який прийнято вважати одним з головних внутрішніх стартів сезону. Разом з тим, Хмельницький став господарем одного з етапів Всеукраїнських змагань Дитяча триатлонна Ліга та командного чемпіонату України в змішаних естафетах.

Однак, тривалий період часу ймовірність проведення у Хмельницькому цього переліку турнірів була під великим питанням! Лише за тиждень до старту проблеми в комунікації вдалося владнати і врешті решт організувати чемпіонат України. Про причини невизначеності та попередні підсумки вистражданої внутрішньої першості ми поговорили з головним організатором змагань з триатлону в Хмельницькому, президентом тамтешньої обласної Федерації триатлону Володимиром Ризаком.

Вітаємо, Володимире! Як загалом ви би могли оцінити рівень організації та проведення ЧУ з триатлону на олімпійській дистанції в Хмельницькому, враховуючи всі обставини, з якими усім нам довелося зіштовхнутися?

Якщо говорити про загальну оцінку, то я би поставив «4-». Мінус все ж таки за перший день і за велоетап. Не змогли ми забезпечити повне перекриття дороги і мали місце поодинокі випадки, коли машини виїжджали на трасу. Недопрацювали ми і в плані волонтерів. Плавальним та біговим етапами ми загалом задоволені, хоча по першому дню там теж були нюанси. Якщо говорити загалом, то мені в організаційному плані цей чемпіонат дався дуже важко. Напевне, передусім через стислий термін підготовки до нього, і ми всі спостерігали в інформаційному полі ці «гойдалки» – то буде чемпіонат України проходити в Хмельницькому, то не буде… Затягнувся процес перемовин з міською владою щодо перекриття доріг для велоетапу, кілька разів змінювався маршрут, мова взагалі йшла про те, щоб проводити змагання без велоетапу… Але в останній момент, буквально за лічені дні до старту ми таки знайшли спільну мову з поліцією та міською владою, досягли компромісу щодо маршруту велоетапу, затвердили його і все ж таки змогли організувати та провести змагання.

В чому конкретно проблема і чому внутрішня першість та етап ДТЛ були під загрозою зриву?

Здебільшого через неузгодженість з міською владою на предмет маршруту велоетапу для чемпіонату України на олімпійській дистанції. Ми хотіли обрати найкращу трасу, зробити так, щоб атлети долали не 10-15 кіл впродовж 40 км, а 5-6 кіл. І той маршрут, який ми заявляли – він проходить центральними вулицями міста, де курсує громадський транспорт. Своєю чергою, міська влада хотіла знайти паритет між нашими потребами як організаторів чемпіонату України з триатлону – і містянами та їхніми потребами, не створювати дискомфорту для людей. Як виявилося, ми поки що не готові до того, щоб перекривати місто на три-чотири години. В підсумку було знайдено компромісний варіант, який, звісно, не став ідеальним – але дозволив провести низку змагань упродовж двох днів.

Федерація триатлону України підставила нам своє плече і дуже сильно допомогла в плані організації чемпіонату України. Допомогла і теоретично, і практично! Хочу особливу подяку висловити колегам зі Львова та Одеси, панам Анатолієві Галецькому, Анатолієві Шевчуку, а також Едуарду Панаріну. Ще за тиждень до старту Едуард Євгенович приїхав до Хмельницького і безпосередньо допомагав владнати нам усі проблемні питання.

Які відгуки за підсумками змагань ви отримали від учасників?

Щодо фідбеку від учасників, то особисто я в більшості чую позитивні відгуки. Всі наші промахи вони переважно завуальовують відомою фразою про те, що «не помиляється той хто нічого не робить». Звісно, робити таку велику спортивну подію вперше у великому місті, обласному центрі завжди важко, і я віддаю собі звіт у тому, що деякі моменти та помилки були допущені. З іншого боку, змагання таки відбулися, нічого геть критичного не сталося і учасники в переважній більшості залишилися задоволеними. Чую коментарі та відгуки про те, що нами була добре організована транзитна зона, місце змагань та локація, нагородження аматорів та професіоналів. У будь-якому разі, ми продовжуємо роботу над помилками, робимо висновки й хочемо залишитися в триатлонній спільноті України.

На ЧУ в Хмельницькому виступила беззаперечна лідерка українського триатлону Юлія Єлістратова, яка не так часто тішить нас власною присутністю на внутрішніх стартах!

Так, і я був щасливий з того, що в нас виступила можна сказати легенда українського триатлону Юлія Єлістратова! Для мене це було одним з козирів у рукаві перед журналістами та чиновниками, коли мене запитували про змагання і про тих, хто прийматимуть в них участь. Це дуже знаково, що за два тижні до старту Олімпійських Ігор до нас приїжджає триразова учасниця Олімпіад, яка відібралася вже й на четверту і виступить у Токіо. На жаль, через організаційні клопоти я так і не встиг познайомитися та сфотографуватися з Юлією, але сподіваюся, що така нагода ще випаде мені в майбутньому!

Хмельницький лише в цьому сезоні всерйоз і на офіційному рівні долучився до ФТУ. Якою є динаміка розвитку нашого виду спорту в регіоні?

Ми сподіваємося, що в Хмельницькому з часом з’являться не лише ініціативні групи та бажання проводити чемпіонати України, а й власні спортсмени-триатлети! Звісно, за рік-два ми не зможемо виховати своїх амбітних атлетів високого рівня, які би претендували на медалі юніорського чи дорослого чемпіонату України – але вже зараз ми працюємо над восьмирічною програмою для наших дітей і віримо в її ефективність. Вже півроку функціонує відділення триатлону в ДЮСШ, і я переконаний, шо з часом це дасть свій результат. Ми докладаємо для цього максимум зусиль, а міська та обласна влада всіляко підтримують нас на цьому шляху.

Щодо звітного, в чомусь революційного для нас сезону, то на початку року ми запланували серію з п’яти змагань для аматорів, які об’єднані в загальний рейтинг та йдуть у спільний залік Української триатлонної Ліги. Три турніри ми вже провели, далі – спринтерська дистанція в мікрорайоні Озерна. Вона запланована на День Незалежності, тож запрошуємо всіх охочих аматорів долучитися і поборотися за нагороди та залікові бали».

Додамо, що беззаперечні перемоги на чемпіонаті України з триатлону на олімпійській дистанції в Хмельницькому в категорії Elite здобули лідери збірної України Юлія Єлістратова та Віталій Воронцов. В категорії U-23 золоті медалі вибороли той таки Воронцов, а також перспективна триатлетка з Білої Церкви Софія Ткач. Ну а в командному заліку найвища сходинка п’єдесталу пошани підкорилася збірній команді Києва.

ПРОТОКОЛ. Чемпіонат України з триатлону на олімпійській дистанції

Старт і фініш відбулися в центрі Хмельницького, на території Молодіжного парку. Старт плавального етапу організували на центральному пляжі, на березі річки Південний Буг – два кола по 750 метрів. Стартове містечко розташовувалося на території автомобільної парковки, яка була заздалегідь повністю звільнена під потреби змагань. Велоетап містив у собі сім кіл, а біговий сегмент проходив набережною, довжина одного кола – 2.5 км.

Вже найближчими вихідними у Дніпрі відбудеться традиційно найбільш грандіозна подія в українському триатлоні – Dnipro Triathlon Fest, в рамках якого наша держава майже щороку приймає єдиний для нас турнір серії ETU та ITU. Цьогоріч на етапі Кубка Європи буде представлено одразу 25 держав, зокрема своїх атлетів делегували і країни-дебютантки. Більше інформації – в розлогому інтерв’ю з головним організатором Dnipro Triathlon Fest, віцепрезидентом Федерації триатлону України Сергієм Лисовим.

Пане Сергію, чим Dnipro Triathlon Fest 2021 буде принципово відрізнятися від турнірів зразка попередніх років?

Головна відмінність – це, звісно, специфічна підготовка до етапу Кубка Європи. Особливо це стосується останнього тижня до старту, коли підготовка стала дуже напруженою… Все це через нові проепідеміологічні правила, які змушують організаторів, суддів та учасників змагань заповнювати різноманітні форми, робити тести і таке інше. Ми змушені організувати проведення ПЛР тестувань для учасників перед поверненням на батьківщину, робити тести на антиген, проводити наради з медичними закладами, враховувати всі стандарти та вимоги – звісно, все це значно ускладнює організацію самих змагань. Але нічого не поробиш – такі вимоги часу і під них ми змушені підлаштовуватися.

Чи будуть цьогоріч на етапі Кубка Європи представлені країни, які ще жодного разу не делегували до нас своїх атлетів?

На Dnipro Triathlon Fest буде представлено 25 країн, і це є достатньо широке представництво. Є також і країни-дебютанти етапу Кубка Європи в Дніпрі – зокрема, це Таїті, Норвегія. Але варто відзначити, що нині дуже щільний графік етапів Кубка Європи, змагання по суті відбуваються щовихідних. Тому така щільність дещо розпорошила атлетів по їхній участі в змаганнях – довго не було жодних міжнародних стартів, а от зараз навпаки – низка Кубків Європи, Кубки Африки, Світова серія… Тому кількісно ми, на правду, очікували більше учасників – особливо в змаганні юніорок. До того ж, геополітичні проблеми Білорусі завадили участі не менш як десяти спортсменів та спортсменок з цієї країни.

Скільки очікуєте аматорів?

Щодо аматорів, то цьогоріч ми включили до програми Dnipro Triathlon Fest командну гонку, на тріал заявлено 12 чи 13 команд. Починаючи з 2021 року, ми на рівні Федерації триатлону України створили окремий залік для аматорів – Українську триатлонну Лігу, і це додає особливого антуражу! Триває боротьба за рейтингові бали на всіх рівнях, а турнір в Дніпрі без сумніву є рейтинговим і одним з основних. Станом на зараз, заявлено вісім клубів, які дотрималися всіх правил заявки та є зареєстрованими. Загалом, аматорів уже заявлено більше трьох сотень учасників! І це найбільша кількість – принаймні, я не пригадаю жодного старту, який би збирав таку кількість аматорів. Загалом, буде представлено 38 міст України.

Певні складнощі виникли з перереєстрацією аматорів. Багато хто з них зареєструвався на змагання ще минулого року (нагадаємо, що у 2020-иу році через пандемію коронавірусної хвороби етап Кубка Європи в Дніпрі було відмінено), а перереєстрація була відкритою до середини травня. Але є також аматори, які називають себе «аналоговими» – вони не користуються соціальними мережами, не дивляться телебачення і не читають новин. Тому і не володіють актуальною інформацією – звідси проблеми з термінами реєстрації, перереєстрації, таймінгом… У них все вирішується винятково за допомоги телефонного дзвінка і в останній момент. Це сильно виснажує нас організаторів, забирає купу часу і створює дискомфорт. Також наголошую, що для аматорів буде групова гонка, і розділочні велосипеди будуть заборонені!

Користуючись нагодою, вже вкотре наголошу – без ліцензії до змагань нікого не буде допущено! Буде опція придбання одноразової ліцензії вже на місці старту, однак без ліцензії ніхто не виступатиме. Такими є правила, потрібно навести лад у цьому питанні. І я також закликаю інших організаторів аматорських турнірів з триатлону – наявність ліцензій має бути принциповою позицією для нас, не можна в цьому питанні закривати очі й проявляти халатність.

Чи додають клопоту примхи небесної канцелярії? Цьогоріч ми мали аномально холодну весну, тож чи встигне прогрітися вода за ті лічені дні, що лишилися до старту?

Увесь тиждень місто Дніпро поливає дощ… Ночі стали холоднішими, я думаю температура води у день змагань не сягне вище 18-19 градусів за Цельсієм. Тому ми з високою долею ймовірності дозволятимемо стартувати в гідрокостюмах як аматорам, так і атлетам-професіоналам.

На етапі Кубка Європи на дистанцію після дискваліфікації вийде господар траси, улюбленець місцевої публіки Дмитро Маляр! Яким є його головне завдання після такої великої перерви?

Три з половиною роки перерви у змаганнях – це дуже довгий період, і він сильно дається взнаки. Станом на зараз, у Дмитра немає належної швидкості, відчуття траси, змагальної практики… Але Маляр вже двічі стартував на змаганнях після завершення терміну дискваліфікації і ми можемо констатувати певний прогрес. На чемпіонаті України з триатлону на спринтерській дистанції він посів шосте місце при третьому результаті на біговому сегменті. І для нього стартувати у Дніпрі є справою принциповою, це змагання у його рідному місті! Цьогоріч Дмитрові виповнюється 37 років, і це справжній спортивний подвиг. Не всі вірили, що він повернеться, але потрібно віддати належне – він знайшов мотивацію для себе і не зламався.