Паралімпійські Ігри. Зворотній відлік

Вже за 10 днів збірна України з паратриатлону відлетить до Токіо, де візьме участь в головних змаганнях чотириріччя.

Одразу троє наших паратриатлетів і ще двоє гайдів представлять Україну в Токіо – упродовж непростого відбіркового етапу право виступити на Паралімпійських Іграх вибороли українці Аліса Колпакчи, Віта Олексюк та Анатолій Варфоломєєв, а також гайди Лілія Барановська та Костянтин Вечканов/Роман Король. Саме Роман Король загалом і очолює збірну України з паратриатлону, тож він розповів нам про останні новини з табору команди.

«Ми добре попрацювали на зборі в Буковелі, де готувалися упродовж 21-го дня і повернулися до Києва. Головна мета – попрацювати саме в команді, виконати чималий об’єм велосипедної роботи на велосипедах-тандемах. Якихось титанічних навантажень ми не загадували на цей збір, –  як-не-як, висота 1000 метрів над рівнем моря! Тож, акценти було розставлено на велопідготовку і трішки на плавання.

Аліса Колпакчи працює згідно індивідуального плану під керівництвом своїх тренерів Раїси Лагутенко та Олексія Цілувальникова. Віта Олексюк працює зі своїм гайдом Лілією Барановською, а от хто з нас – я чи Костянтин Вечканов – буде гайдом Анатолія Варфоломєєва на Паралімпійських Іграх, станом на зараз чіткого розуміння немає. Ми обоє добре готові, тож приймемо рішення згодом. У Києві ми залишатимемося ще на кілька тижнів для того, щоб відновитися після гір, висоти і уникнути неприємностей, пов’язаних з ймовірною акліматизацією. Потім попрацюємо над швидкісними показниками і після того «підведемося» до старту. Виліт у Токіо заплановано на 19 серпня, повернення в Україну – 1 вересня.

Настрій у всіх бойовий! Все, що залежало від нас, ми виконали і продовжуємо виконувати. Час від часу спортсменів навіть потрібно дещо стишувати, щоб вони не «перегоріли». Зокрема, Віта Олексюк вже зараз готова «розривати» трасу – щодня вона бачить сни, в яких виграє Паралімпійські Ігри, одягає гідрокостюм, виходить на дистанцію… Толіка Варфоломєєва теж потрібно дещо стишувати, бо він починає «затискатися» від зайвої налаштованості – що заважає йому розкуто й невимушено працювати на дистанції. З іншого боку радує, що настрій у всіх бойовий, і в плані підготовки спостерігається відчутний прогрес. При цьому ми віддаємо собі звіт у тому, що просто на Паралімпійських Іграх не буде нікому! Паратриатлон – дуже популярний вид спорту, і конкуренція зростає просто таки шаленими темпами. До того ж, можливості інших країн є ширшими за наші, інновації, новітні технології за кордоном є більш доступними. Так, ми прогресуємо – але ми маємо це робити ще швидше, аби витримувати конкуренцію.

Ми всі будемо боротися за найвищі результати, яких тільки зможемо досягти! В цілому я дуже задоволений тим, що практично вся наша команда відібралася на Ігри. Це дуже хороший результат! До прикладу, ще п’ять років тому Віта Олексюк навіть була звільнена з уроків фізкультури, а зараз вся її родина, близькі та знайомі перебувають у приємному шоці від того, що вона їде в Токіо на Паралімпійські Ігри! Тож я вважаю, що наші паратриатлети вже є переможцями своїх доль – нам всім варто не зациклюватися на якомусь конкретному результаті та не обтяжувати їх додатковою відповідальністю. Потрібно показати максимум своїх можливостей! За таких обставин, результат прийде сам по собі», – підсумував Роман Король.

Додамо, що першими з українських паратриатлетів на дистанцію паралімпійського Токіо 28 серпня вийдуть спортсмени з вадами зору – Віта Олексюк та Анатолій Варфоломєв. А вже наступного дня свою майстерність демонструватиме атлетка з вадами опорно-рухового апарату Аліса Колпакчи, для якої це вже буде друга Паралімпіада в професійній кар’єрі.

Іван Третяк – бронзовий призер юніорського Кубка Європи!

Ранок суботи, заключного дня липня 2021 року на правду можна назвати добрим для українського триатлону! Після затяжного безмедального затишшя на міжнародній арені, наші атлети на виїзді здобувають нагороду Континентального кубка.

Першим міжнародним стартом в триатлоні після Олімпійських Ігор став етап Кубка Європи в турецькому місті Баликесір. Збірна України відправилася туди доволі представницьким складом – загалом, участь у змаганнях взяли десятеро наших атлетів у різних вікових групах. І якщо в групі еліти (Єгор Мартиненко, Віталій Воронцов, Софія Прийма, Марина Кирик) нам судилося залишитися без медалей і навіть натяку на них – то своїм старшим колегам плече цього разу підставила юніорська група!

Найвищим досягненням на етапі Кубка Європи для збірної України є бронзова медаль Івана Третяка з Дніпра! Вихованець Сергія Лисова задалеко відпустив від себе лідерів гонки, однак вже у «малому фіналі» в боротьбі за бронзову нагороду проявив свої бійцівські якості та сталевий характер. На фініші Іван випередив італійського триатлета Даніеле Гамбітту всього лише на чотири секунди і в підсумку зійшов на п’єдестал пошани Кубка Європи серед юніорів!

Варто виокремити, що в Баликесірі виступили доволі рівно також українські юніорки, одразу троє з яких фінішували в межах ТОП-10! Зокрема, високе п’яте місце завоювала срібна призерка цьогорічного етапу Кубка Європи в Дніпрі Марія Ага, тоді як Анастасія Терентьєва та Дар’я Бережна фінішували на сьомій і дев’ятій позиціях відповідно.

Офіційна інформація щодо відсторонення Юлії Єлістратової від участі в Олімпійських Іграх

Відповідно до інформації від Всесвітньої агенції з тестування (ІТА), триатлоністка Юлія Єлістратова тимчасово відсторонена від участі в змаганнях.

Таким чином, спортсменка не зможе взяти участь в Іграх ХХХІІ Олімпіади в Токіо.

Згідно визначених процедур до завершення розгляду справи будь-яка інформація є конфіденційною.

Джерело: НОК України

Увага! 24-25 липня у Києві буде обмежено рух транспорту

У зв’язку із проведенням заходу DRAGON CAPITAL 70.3 ТРИАТЛОН КУБОК КИЄВА 2021, 24-25 липня у Києві буде обмежено рух транспорту.

24-25 липня у Києві у зв’язку із проведенням змагань DRAGON CAPITAL 70.3 ТРИАТЛОН КУБОК КИЄВА 2021 буде обмежено рух транспорту на Подолі, через що буде змінено маршрути громадського транспорту.

Перекриття доріг — важлива та необхідна умова проведення будь-якого масового змагання та запорука безпеки учасників старту.

Подія триватиме два дні: 24 липня, у суботу, на Трухановому острові відбудеться Hoka забіг 5 км та дитячі старти, а 25 липня, у неділю — індивідуальний заплив на 1,9 км та триатлонний старт на дистанції 70.3, що включає етап плавання (1900 м), етап велогонки (90 км) та етап бігу (21 км).

Triathlon Ukraine, організатор заходу DRAGON CAPITAL 70.3 ТРИАТЛОН КУБОК КИЄВА 2021, рекомендує киянам та гостям столиці завчасно планувати своє пересування містом за альтернативними маршрутами, враховуючи графік перекриття.

Графік перекриття вулиць 24-25 липня 2021 року:

Контрактова площа — з 05:00 24 липня до 22:00 25 липня
вул. Петра Сагайдачного (від Контрактової площі до вул. Андріївської) — з 05:00 24 липня до 22:00 25 липня
Поштова площа (причал №2-10) — з 05:00 24 липня до 22:00 25 липня

Графік перекриття вулиць 24 липня 2021 року:

вул. Труханівська — з 16:00 до 20:00

Графік перекриття вулиць 25 липня 2021 року:

вул. Труханівська — з 7:00 до 15:30
вул. Петра Сагайдачного — з 07:00 до 15:30
Боричів узвіз — з 07:00 до 15:30
Володимирський узвіз (у напрямку Поштової площі) — з 07:00 до 15:30
вул. Набережно-Хрещатицька (в напрямку Гаванського мосту) — з 07:00 до 13:30
Гаванський міст (у напрямку Північного мосту) — з 07:00 до 13:30
вул. Набережно-Рибальська (у напрямку Північного мосту) — з 07:00 до 13:30
Набережне шосе (у напрямку Гаванського мосту) — 07:00 до 13:30
поворот з мосту Метро на Набережне шосе (в сторону Подолу) — 07:00 до 13:30
поворот з мосту Патона на Набережне шосе (в сторону Подолу) — 07:00 до 13:30
поворот з вул. Електриків на вул. Набережно-Рибальську — 07:00 до 13:30

Рух по Набережному шосе в сторону м. Видубичі, рух по вул. Набережно-Рибальська та Гаванському мосту в сторону вул. Нижній та Верхній Вал обмежено не буде. Рух у цих напрямках буде відкрито у звичайному режимі.

Офіційний сайт змагання: 703.triathlonukraine.org

З синьо-жовтим манікюром, маминим талісманом і повним серцем рішучості! Бліц-коментар Єлістратової перед відльотом у Токіо

Перед самісіньким вильотом в Токіо на Олімпійські Ігри, ми вже в аеропорті кількома словами перекинулися з найсильнішою триатлеткою України Юлією Єлістратовою та головним тренером нашої збірної Едуардом Панаріним. Наставник та єдина представниця українського триатлону на головних змаганнях чотириріччя поділилися передстартовими емоціями та особливостями підготовки.

Підписуйтесь на Instagram Федерації триатлону України! Посилання: https://www.instagram.com/triathlon_ua/

Єлістратова полетіла в Токіо на Олімпійські Ігри

Найсильніша триатлетка України Юлія Єлістратова та головний тренер Національної збірної України з триатлону Едуард Панарін відлітають з міжнародного аеропорту Boryspіl в столицю країни сонця, що сходить.

Вже за лічені дні в Токіо стартують Олімпійські Ігри, і Юля вийде на дистанцію 27 липня. Бажаємо нашій провідній триатлетці та тренерові легкої дороги, не менш легкої акліматизації та успішного виступу.

Юлія Єлістратова: «Олімпійські Ігри в Токіо – це мій далеко не останній бій!»

Вже за тиждень у Токіо стартують Олімпійські Ігри – головні змагання чотириріччя (а в нашій «ковідній» реальності – п’ятиріччя) у світовому спорті. Український триатлон у столиці Японії буде представлений єдиною спортсменкою – Юлією Єлістратовою, для якої Ігри в Токіо стануть вже четвертими за ліком у професійній кар’єрі. Про останні новини з табору найсильнішої триатлетки нашої країни – далі в ексклюзивному інтерв’ю.

Юлія, вітаємо! Наскільки нам відомо, ти нині в Житомирі і всі підготовчі збори, розстартовки та контрольні  змагання вже позаду. Коли ти вилітаєш у Токіо та на чому зосереджуєшся у той період, який залишився до старту?

Вилітаємо в Токіо заздалегідь – 21 липня, адже маємо пройти всі передстартові процедури: брифінги, реєстрації, перевірку форми і т.д. На правду, мені було би краще вилітати пізніше, адже гонка відбудеться 27 липня. В Токіо та Японії загалом кліматичні умови мають бути сприятливими для мене! Я полюбляю виступати в спеку та в умовах високої вологості, звідси і непогані результати на Кубках світу в країнах Латинської Америки. Але знову ж таки – не дуже добре, що доведеться стартувати на шостий день перебування в країні…

В мене не залишається вибору, адже дуже багато азійських країн і досі зачинені на в’їзд. У той же час, НОК України вимагав терміново визначитися з місцем вильоту в Токіо. Ми до останнього розглядали варіант з Таїландом, але в підсумку від нього теж довелося відмовитися. Звісно, в ідеалі було би прилетіти на Олімпійські Ігри пізніше, щоб не потрапити в акліматизацію – такої можливості немає, бо процедура реєстрації починається заздалегідь. Раніше прилетіти теж не можемо – Японія впускає лише за п’ять діб до старту. Тому залишається сподіватися, шо мій організм швидко впорається з акліматизацією.

Це вже буде твоя четверта у кар’єрі Олімпіада! Тож, питання наступне: чи відчуваєш ти якесь особливе хвилювання, або ж радше участь в Олімпійських Іграх – для тебе вже цілком природній, ледь не буденний стан речей?

Коли «розморозили» рейтинг після пандемії, я не мала жодних хвилювань щодо факту здобуття ліцензії – високі позиції в олімпійській кваліфікації дозоляли мені спокійно готуватися до Олімпійських Ігор та планувати підготовчий процес. А всі змагання мали статус підготовчих. Якогось надзвичайного хвилювання я не відчуваю, Олімпійські Ігри в Токіо – це мій далеко не останній бій! Я не планую завершувати кар’єру після них і хочу виступати ще як мінімум один олімпійський цикл. Навіть скажу так, що планую виступати два олімпійських цикли, а далі побачимо. Забагато хвилюватися і ловити мандраж, навіть перед головними змаганнями чотириріччя – я не думаю, що це колись і комусь пішло на користь. Звісно, про якісь легковажні думки не може бути й мови! Однак, при цьому важливо не «згоріти» ще до гонки. Головне те, що ми підготувалися до змагань – а вже виходячи на старт я намагатимуся максимально насолоджуватися турнірною боротьбою, викладаючись при цьому на всі 100% своїх можливостей.

Як і де ти проходила заключну фазу підготовки до Олімпіади?

В триатлоні загалом ніколи не готуєшся до якоїсь однієї окремої гонки, одного старту. Підготовка до Олімпійських Ігор не розпочалася ось зараз останніми тижнями на зборі в Ерзурумі (Туреччина) або на попередніх зборах – це все довготривалий процес, і кожен період підготовки має свій етап. Я не можу сказати, що винятково під Олімпійські Ігри ми запланували зменшення навантажень. Як і раніше, серйозний акцент ми робили на плавальній підготовці – можливо, десь навіть у збиток велопідготовці та бігу, адже в моєму випадку плавання нині в абсолютному пріоритеті! Тож, робота триває дуже серйозна, і спортсмени знають – в середньогір’ї є своя специфіка підготовки, яка в підсумку має дати результат.

Мене готує мій чоловік Володимир Турбаївський, а також на своїх місцях в Україні працюють мої тренери Андрій Лайчук та Сергій Дрозд. Підготовкою я задоволена – звісно, на висоті тренуватися важче. І дихати важче, і м’язи відновлюються не так швидко. Але загалом я задоволена якістю підготовки, витримую навантаження та впевнено рухаюся до своєї мети.

В Ерзурумі ми проходили збір вперше – дуже своєрідна та незвична локація! Це геть не та готельно-ресторанна Туреччина, до якої ми всі звикли. На приклад, я їхала не велосипеді й місцеві жителі кинули в мене яблуком (сміється, – ред.)! Я про це навіть писала в своєму Instagram. Тут зовсім інша культура, інше виховання, – тут не звикли бачити людей на велосипеді. Мені, звісно, було неприємно… Тому, щоб зайве не привертати до себе уваги, я пішла в магазин і купила легку довгу сукню та штани. Культура водіння теж там своєрідна – практично ніхто з водіїв не дивиться в дзеркала заднього виду! Однак, при цьому (на мій подив) пішохід тут завжди правий. Люди переходять дорогу де заманеться, при цьому можуть писати смс і зайве не перейматися власною безпекою – їх пропускають.

Щодо змагальної практики, то в рамках підготовки я виступила на чемпіонаті України в Хмельницькому. Якщо говорити про міжнародну арену, то останнім часом відміняли ті старти, які підходили під мій підготовчий план – це Кубки світу в Нідерландах або в Кореї. Планували виступити на чемпіонаті Європи з дуатлону – мені він вписувався в графік підготовки, але мали місце певні організаційні моменти і ми відмовилися від участі.

Чи ставиш ти перед собою якесь чітке завдання на Олімпійські Ігри?

Ні, я вже намагалася поставити такі чіткі завдання на попередні Олімпіади, зокрема в Лондоні. Тоді я сильно «обпалилася» – невдало закінчила плавальний сегмент і згодом упала на вело. З іншого боку, як яскравий приклад я згадую свою срібну медаль на чемпіонаті Європи-2016 в Лісабоні – коли я виходила на старт без мандражу, якогось надто мотиваційного настрою і планів щодо позиції на фініші. Я просто змагалася на максимумі своїх можливостей і в підсумку завоювала срібну медаль.

З кожною Олімпіадою якість результатів, а з ним і конкуренція зростають в геометричній прогресії! Я бачу та відчуваю, як підвищується мій рівень – але і результат інших атлетів не стоїть на місці.

Давай змоделюємо: якби нинішня Юлія Єлістратова з її досвідом та вміннями виступала у 2008 році на твоїй першій у кар’єрі Олімпіаді в Пекіні, завоювала б місце в ТОП-10?

Однозначно! Претендувала б навіть на місце в ТОП-5. Не мені судити, це лише мої уявлення та відчуття – але сьогодні вже зовсім інші швидкості, ніж були 10-15 років тому.

Володимир Ризак: «Ми продовжуємо роботу над помилками й хочемо залишатися в триатлонній спільноті України»

Минулими вихідними місто Хмельницький перше в історії українського триатлону приймав офіційний представницький турнір – чемпіонат України з триатлону на олімпійській дистанції, який прийнято вважати одним з головних внутрішніх стартів сезону. Разом з тим, Хмельницький став господарем одного з етапів Всеукраїнських змагань Дитяча триатлонна Ліга та командного чемпіонату України в змішаних естафетах.

Однак, тривалий період часу ймовірність проведення у Хмельницькому цього переліку турнірів була під великим питанням! Лише за тиждень до старту проблеми в комунікації вдалося владнати і врешті решт організувати чемпіонат України. Про причини невизначеності та попередні підсумки вистражданої внутрішньої першості ми поговорили з головним організатором змагань з триатлону в Хмельницькому, президентом тамтешньої обласної Федерації триатлону Володимиром Ризаком.

Вітаємо, Володимире! Як загалом ви би могли оцінити рівень організації та проведення ЧУ з триатлону на олімпійській дистанції в Хмельницькому, враховуючи всі обставини, з якими усім нам довелося зіштовхнутися?

Якщо говорити про загальну оцінку, то я би поставив «4-». Мінус все ж таки за перший день і за велоетап. Не змогли ми забезпечити повне перекриття дороги і мали місце поодинокі випадки, коли машини виїжджали на трасу. Недопрацювали ми і в плані волонтерів. Плавальним та біговим етапами ми загалом задоволені, хоча по першому дню там теж були нюанси. Якщо говорити загалом, то мені в організаційному плані цей чемпіонат дався дуже важко. Напевне, передусім через стислий термін підготовки до нього, і ми всі спостерігали в інформаційному полі ці «гойдалки» – то буде чемпіонат України проходити в Хмельницькому, то не буде… Затягнувся процес перемовин з міською владою щодо перекриття доріг для велоетапу, кілька разів змінювався маршрут, мова взагалі йшла про те, щоб проводити змагання без велоетапу… Але в останній момент, буквально за лічені дні до старту ми таки знайшли спільну мову з поліцією та міською владою, досягли компромісу щодо маршруту велоетапу, затвердили його і все ж таки змогли організувати та провести змагання.

В чому конкретно проблема і чому внутрішня першість та етап ДТЛ були під загрозою зриву?

Здебільшого через неузгодженість з міською владою на предмет маршруту велоетапу для чемпіонату України на олімпійській дистанції. Ми хотіли обрати найкращу трасу, зробити так, щоб атлети долали не 10-15 кіл впродовж 40 км, а 5-6 кіл. І той маршрут, який ми заявляли – він проходить центральними вулицями міста, де курсує громадський транспорт. Своєю чергою, міська влада хотіла знайти паритет між нашими потребами як організаторів чемпіонату України з триатлону – і містянами та їхніми потребами, не створювати дискомфорту для людей. Як виявилося, ми поки що не готові до того, щоб перекривати місто на три-чотири години. В підсумку було знайдено компромісний варіант, який, звісно, не став ідеальним – але дозволив провести низку змагань упродовж двох днів.

Федерація триатлону України підставила нам своє плече і дуже сильно допомогла в плані організації чемпіонату України. Допомогла і теоретично, і практично! Хочу особливу подяку висловити колегам зі Львова та Одеси, панам Анатолієві Галецькому, Анатолієві Шевчуку, а також Едуарду Панаріну. Ще за тиждень до старту Едуард Євгенович приїхав до Хмельницького і безпосередньо допомагав владнати нам усі проблемні питання.

Які відгуки за підсумками змагань ви отримали від учасників?

Щодо фідбеку від учасників, то особисто я в більшості чую позитивні відгуки. Всі наші промахи вони переважно завуальовують відомою фразою про те, що «не помиляється той хто нічого не робить». Звісно, робити таку велику спортивну подію вперше у великому місті, обласному центрі завжди важко, і я віддаю собі звіт у тому, що деякі моменти та помилки були допущені. З іншого боку, змагання таки відбулися, нічого геть критичного не сталося і учасники в переважній більшості залишилися задоволеними. Чую коментарі та відгуки про те, що нами була добре організована транзитна зона, місце змагань та локація, нагородження аматорів та професіоналів. У будь-якому разі, ми продовжуємо роботу над помилками, робимо висновки й хочемо залишитися в триатлонній спільноті України.

На ЧУ в Хмельницькому виступила беззаперечна лідерка українського триатлону Юлія Єлістратова, яка не так часто тішить нас власною присутністю на внутрішніх стартах!

Так, і я був щасливий з того, що в нас виступила можна сказати легенда українського триатлону Юлія Єлістратова! Для мене це було одним з козирів у рукаві перед журналістами та чиновниками, коли мене запитували про змагання і про тих, хто прийматимуть в них участь. Це дуже знаково, що за два тижні до старту Олімпійських Ігор до нас приїжджає триразова учасниця Олімпіад, яка відібралася вже й на четверту і виступить у Токіо. На жаль, через організаційні клопоти я так і не встиг познайомитися та сфотографуватися з Юлією, але сподіваюся, що така нагода ще випаде мені в майбутньому!

Хмельницький лише в цьому сезоні всерйоз і на офіційному рівні долучився до ФТУ. Якою є динаміка розвитку нашого виду спорту в регіоні?

Ми сподіваємося, що в Хмельницькому з часом з’являться не лише ініціативні групи та бажання проводити чемпіонати України, а й власні спортсмени-триатлети! Звісно, за рік-два ми не зможемо виховати своїх амбітних атлетів високого рівня, які би претендували на медалі юніорського чи дорослого чемпіонату України – але вже зараз ми працюємо над восьмирічною програмою для наших дітей і віримо в її ефективність. Вже півроку функціонує відділення триатлону в ДЮСШ, і я переконаний, шо з часом це дасть свій результат. Ми докладаємо для цього максимум зусиль, а міська та обласна влада всіляко підтримують нас на цьому шляху.

Щодо звітного, в чомусь революційного для нас сезону, то на початку року ми запланували серію з п’яти змагань для аматорів, які об’єднані в загальний рейтинг та йдуть у спільний залік Української триатлонної Ліги. Три турніри ми вже провели, далі – спринтерська дистанція в мікрорайоні Озерна. Вона запланована на День Незалежності, тож запрошуємо всіх охочих аматорів долучитися і поборотися за нагороди та залікові бали».

Додамо, що беззаперечні перемоги на чемпіонаті України з триатлону на олімпійській дистанції в Хмельницькому в категорії Elite здобули лідери збірної України Юлія Єлістратова та Віталій Воронцов. В категорії U-23 золоті медалі вибороли той таки Воронцов, а також перспективна триатлетка з Білої Церкви Софія Ткач. Ну а в командному заліку найвища сходинка п’єдесталу пошани підкорилася збірній команді Києва.

ПРОТОКОЛ. Чемпіонат України з триатлону на олімпійській дистанції

Старт і фініш відбулися в центрі Хмельницького, на території Молодіжного парку. Старт плавального етапу організували на центральному пляжі, на березі річки Південний Буг – два кола по 750 метрів. Стартове містечко розташовувалося на території автомобільної парковки, яка була заздалегідь повністю звільнена під потреби змагань. Велоетап містив у собі сім кіл, а біговий сегмент проходив набережною, довжина одного кола – 2.5 км.