Перед самісіньким вильотом в Токіо на Олімпійські Ігри, ми вже в аеропорті кількома словами перекинулися з найсильнішою триатлеткою України Юлією Єлістратовою та головним тренером нашої збірної Едуардом Панаріним. Наставник та єдина представниця українського триатлону на головних змаганнях чотириріччя поділилися передстартовими емоціями та особливостями підготовки.
Підписуйтесь на Instagram Федерації триатлону України! Посилання: https://www.instagram.com/triathlon_ua/
Найсильніша триатлетка України Юлія Єлістратова та головний тренер Національної збірної України з триатлону Едуард Панарін відлітають з міжнародного аеропорту Boryspіl в столицю країни сонця, що сходить.
Вже за лічені дні в Токіо стартують Олімпійські Ігри, і Юля вийде на дистанцію 27 липня. Бажаємо нашій провідній триатлетці та тренерові легкої дороги, не менш легкої акліматизації та успішного виступу.
Вже за тиждень у Токіо стартують Олімпійські Ігри – головні змагання чотириріччя (а в нашій «ковідній» реальності – п’ятиріччя) у світовому спорті. Український триатлон у столиці Японії буде представлений єдиною спортсменкою – Юлією Єлістратовою, для якої Ігри в Токіо стануть вже четвертими за ліком у професійній кар’єрі. Про останні новини з табору найсильнішої триатлетки нашої країни – далі в ексклюзивному інтерв’ю.
Юлія, вітаємо! Наскільки нам відомо, ти нині в Житомирі і всі підготовчі збори, розстартовки та контрольні змагання вже позаду. Коли ти вилітаєш у Токіо та на чому зосереджуєшся у той період, який залишився до старту?
Вилітаємо в Токіо заздалегідь – 21 липня, адже маємо пройти всі передстартові процедури: брифінги, реєстрації, перевірку форми і т.д. На правду, мені було би краще вилітати пізніше, адже гонка відбудеться 27 липня. В Токіо та Японії загалом кліматичні умови мають бути сприятливими для мене! Я полюбляю виступати в спеку та в умовах високої вологості, звідси і непогані результати на Кубках світу в країнах Латинської Америки. Але знову ж таки – не дуже добре, що доведеться стартувати на шостий день перебування в країні…
В мене не залишається вибору, адже дуже багато азійських країн і досі зачинені на в’їзд. У той же час, НОК України вимагав терміново визначитися з місцем вильоту в Токіо. Ми до останнього розглядали варіант з Таїландом, але в підсумку від нього теж довелося відмовитися. Звісно, в ідеалі було би прилетіти на Олімпійські Ігри пізніше, щоб не потрапити в акліматизацію – такої можливості немає, бо процедура реєстрації починається заздалегідь. Раніше прилетіти теж не можемо – Японія впускає лише за п’ять діб до старту. Тому залишається сподіватися, шо мій організм швидко впорається з акліматизацією.
Це вже буде твоя четверта у кар’єрі Олімпіада! Тож, питання наступне: чи відчуваєш ти якесь особливе хвилювання, або ж радше участь в Олімпійських Іграх – для тебе вже цілком природній, ледь не буденний стан речей?
Коли «розморозили» рейтинг після пандемії, я не мала жодних хвилювань щодо факту здобуття ліцензії – високі позиції в олімпійській кваліфікації дозоляли мені спокійно готуватися до Олімпійських Ігор та планувати підготовчий процес. А всі змагання мали статус підготовчих. Якогось надзвичайного хвилювання я не відчуваю, Олімпійські Ігри в Токіо – це мій далеко не останній бій! Я не планую завершувати кар’єру після них і хочу виступати ще як мінімум один олімпійський цикл. Навіть скажу так, що планую виступати два олімпійських цикли, а далі побачимо. Забагато хвилюватися і ловити мандраж, навіть перед головними змаганнями чотириріччя – я не думаю, що це колись і комусь пішло на користь. Звісно, про якісь легковажні думки не може бути й мови! Однак, при цьому важливо не «згоріти» ще до гонки. Головне те, що ми підготувалися до змагань – а вже виходячи на старт я намагатимуся максимально насолоджуватися турнірною боротьбою, викладаючись при цьому на всі 100% своїх можливостей.
Як і де ти проходила заключну фазу підготовки до Олімпіади?
В триатлоні загалом ніколи не готуєшся до якоїсь однієї окремої гонки, одного старту. Підготовка до Олімпійських Ігор не розпочалася ось зараз останніми тижнями на зборі в Ерзурумі (Туреччина) або на попередніх зборах – це все довготривалий процес, і кожен період підготовки має свій етап. Я не можу сказати, що винятково під Олімпійські Ігри ми запланували зменшення навантажень. Як і раніше, серйозний акцент ми робили на плавальній підготовці – можливо, десь навіть у збиток велопідготовці та бігу, адже в моєму випадку плавання нині в абсолютному пріоритеті! Тож, робота триває дуже серйозна, і спортсмени знають – в середньогір’ї є своя специфіка підготовки, яка в підсумку має дати результат.
Мене готує мій чоловік Володимир Турбаївський, а також на своїх місцях в Україні працюють мої тренери Андрій Лайчук та Сергій Дрозд. Підготовкою я задоволена – звісно, на висоті тренуватися важче. І дихати важче, і м’язи відновлюються не так швидко. Але загалом я задоволена якістю підготовки, витримую навантаження та впевнено рухаюся до своєї мети.
В Ерзурумі ми проходили збір вперше – дуже своєрідна та незвична локація! Це геть не та готельно-ресторанна Туреччина, до якої ми всі звикли. На приклад, я їхала не велосипеді й місцеві жителі кинули в мене яблуком (сміється, – ред.)! Я про це навіть писала в своєму Instagram. Тут зовсім інша культура, інше виховання, – тут не звикли бачити людей на велосипеді. Мені, звісно, було неприємно… Тому, щоб зайве не привертати до себе уваги, я пішла в магазин і купила легку довгу сукню та штани. Культура водіння теж там своєрідна – практично ніхто з водіїв не дивиться в дзеркала заднього виду! Однак, при цьому (на мій подив) пішохід тут завжди правий. Люди переходять дорогу де заманеться, при цьому можуть писати смс і зайве не перейматися власною безпекою – їх пропускають.
Щодо змагальної практики, то в рамках підготовки я виступила на чемпіонаті України в Хмельницькому. Якщо говорити про міжнародну арену, то останнім часом відміняли ті старти, які підходили під мій підготовчий план – це Кубки світу в Нідерландах або в Кореї. Планували виступити на чемпіонаті Європи з дуатлону – мені він вписувався в графік підготовки, але мали місце певні організаційні моменти і ми відмовилися від участі.
Чи ставиш ти перед собою якесь чітке завдання на Олімпійські Ігри?
Ні, я вже намагалася поставити такі чіткі завдання на попередні Олімпіади, зокрема в Лондоні. Тоді я сильно «обпалилася» – невдало закінчила плавальний сегмент і згодом упала на вело. З іншого боку, як яскравий приклад я згадую свою срібну медаль на чемпіонаті Європи-2016 в Лісабоні – коли я виходила на старт без мандражу, якогось надто мотиваційного настрою і планів щодо позиції на фініші. Я просто змагалася на максимумі своїх можливостей і в підсумку завоювала срібну медаль.
З кожною Олімпіадою якість результатів, а з ним і конкуренція зростають в геометричній прогресії! Я бачу та відчуваю, як підвищується мій рівень – але і результат інших атлетів не стоїть на місці.
Давай змоделюємо: якби нинішня Юлія Єлістратова з її досвідом та вміннями виступала у 2008 році на твоїй першій у кар’єрі Олімпіаді в Пекіні, завоювала б місце в ТОП-10?
Однозначно! Претендувала б навіть на місце в ТОП-5. Не мені судити, це лише мої уявлення та відчуття – але сьогодні вже зовсім інші швидкості, ніж були 10-15 років тому.
Минулими вихідними місто Хмельницький перше в історії українського триатлону приймав офіційний представницький турнір – чемпіонат України з триатлону на олімпійській дистанції, який прийнято вважати одним з головних внутрішніх стартів сезону. Разом з тим, Хмельницький став господарем одного з етапів Всеукраїнських змагань Дитяча триатлонна Ліга та командного чемпіонату України в змішаних естафетах.
Однак, тривалий період часу ймовірність проведення у Хмельницькому цього переліку турнірів була під великим питанням! Лише за тиждень до старту проблеми в комунікації вдалося владнати і врешті решт організувати чемпіонат України. Про причини невизначеності та попередні підсумки вистражданої внутрішньої першості ми поговорили з головним організатором змагань з триатлону в Хмельницькому, президентом тамтешньої обласної Федерації триатлону Володимиром Ризаком.
Вітаємо, Володимире! Як загалом ви би могли оцінити рівень організації та проведення ЧУ з триатлону на олімпійській дистанції в Хмельницькому, враховуючи всі обставини, з якими усім нам довелося зіштовхнутися?
Якщо говорити про загальну оцінку, то я би поставив «4-». Мінус все ж таки за перший день і за велоетап. Не змогли ми забезпечити повне перекриття дороги і мали місце поодинокі випадки, коли машини виїжджали на трасу. Недопрацювали ми і в плані волонтерів. Плавальним та біговим етапами ми загалом задоволені, хоча по першому дню там теж були нюанси. Якщо говорити загалом, то мені в організаційному плані цей чемпіонат дався дуже важко. Напевне, передусім через стислий термін підготовки до нього, і ми всі спостерігали в інформаційному полі ці «гойдалки» – то буде чемпіонат України проходити в Хмельницькому, то не буде… Затягнувся процес перемовин з міською владою щодо перекриття доріг для велоетапу, кілька разів змінювався маршрут, мова взагалі йшла про те, щоб проводити змагання без велоетапу… Але в останній момент, буквально за лічені дні до старту ми таки знайшли спільну мову з поліцією та міською владою, досягли компромісу щодо маршруту велоетапу, затвердили його і все ж таки змогли організувати та провести змагання.
В чому конкретно проблема і чому внутрішня першість та етап ДТЛ були під загрозою зриву?
Здебільшого через неузгодженість з міською владою на предмет маршруту велоетапу для чемпіонату України на олімпійській дистанції. Ми хотіли обрати найкращу трасу, зробити так, щоб атлети долали не 10-15 кіл впродовж 40 км, а 5-6 кіл. І той маршрут, який ми заявляли – він проходить центральними вулицями міста, де курсує громадський транспорт. Своєю чергою, міська влада хотіла знайти паритет між нашими потребами як організаторів чемпіонату України з триатлону – і містянами та їхніми потребами, не створювати дискомфорту для людей. Як виявилося, ми поки що не готові до того, щоб перекривати місто на три-чотири години. В підсумку було знайдено компромісний варіант, який, звісно, не став ідеальним – але дозволив провести низку змагань упродовж двох днів.
Федерація триатлону України підставила нам своє плече і дуже сильно допомогла в плані організації чемпіонату України. Допомогла і теоретично, і практично! Хочу особливу подяку висловити колегам зі Львова та Одеси, панам Анатолієві Галецькому, Анатолієві Шевчуку, а також Едуарду Панаріну. Ще за тиждень до старту Едуард Євгенович приїхав до Хмельницького і безпосередньо допомагав владнати нам усі проблемні питання.
Які відгуки за підсумками змагань ви отримали від учасників?
Щодо фідбеку від учасників, то особисто я в більшості чую позитивні відгуки. Всі наші промахи вони переважно завуальовують відомою фразою про те, що «не помиляється той хто нічого не робить». Звісно, робити таку велику спортивну подію вперше у великому місті, обласному центрі завжди важко, і я віддаю собі звіт у тому, що деякі моменти та помилки були допущені. З іншого боку, змагання таки відбулися, нічого геть критичного не сталося і учасники в переважній більшості залишилися задоволеними. Чую коментарі та відгуки про те, що нами була добре організована транзитна зона, місце змагань та локація, нагородження аматорів та професіоналів. У будь-якому разі, ми продовжуємо роботу над помилками, робимо висновки й хочемо залишитися в триатлонній спільноті України.
На ЧУ в Хмельницькому виступила беззаперечна лідерка українського триатлону Юлія Єлістратова, яка не так часто тішить нас власною присутністю на внутрішніх стартах!
Так, і я був щасливий з того, що в нас виступила можна сказати легенда українського триатлону Юлія Єлістратова! Для мене це було одним з козирів у рукаві перед журналістами та чиновниками, коли мене запитували про змагання і про тих, хто прийматимуть в них участь. Це дуже знаково, що за два тижні до старту Олімпійських Ігор до нас приїжджає триразова учасниця Олімпіад, яка відібралася вже й на четверту і виступить у Токіо. На жаль, через організаційні клопоти я так і не встиг познайомитися та сфотографуватися з Юлією, але сподіваюся, що така нагода ще випаде мені в майбутньому!
Хмельницький лише в цьому сезоні всерйоз і на офіційному рівні долучився до ФТУ. Якою є динаміка розвитку нашого виду спорту в регіоні?
Ми сподіваємося, що в Хмельницькому з часом з’являться не лише ініціативні групи та бажання проводити чемпіонати України, а й власні спортсмени-триатлети! Звісно, за рік-два ми не зможемо виховати своїх амбітних атлетів високого рівня, які би претендували на медалі юніорського чи дорослого чемпіонату України – але вже зараз ми працюємо над восьмирічною програмою для наших дітей і віримо в її ефективність. Вже півроку функціонує відділення триатлону в ДЮСШ, і я переконаний, шо з часом це дасть свій результат. Ми докладаємо для цього максимум зусиль, а міська та обласна влада всіляко підтримують нас на цьому шляху.
Щодо звітного, в чомусь революційного для нас сезону, то на початку року ми запланували серію з п’яти змагань для аматорів, які об’єднані в загальний рейтинг та йдуть у спільний залік Української триатлонної Ліги. Три турніри ми вже провели, далі – спринтерська дистанція в мікрорайоні Озерна. Вона запланована на День Незалежності, тож запрошуємо всіх охочих аматорів долучитися і поборотися за нагороди та залікові бали».
Додамо, що беззаперечні перемоги на чемпіонаті України з триатлону на олімпійській дистанції в Хмельницькому в категорії Elite здобули лідери збірної України Юлія Єлістратова та Віталій Воронцов. В категорії U-23 золоті медалі вибороли той таки Воронцов, а також перспективна триатлетка з Білої Церкви Софія Ткач. Ну а в командному заліку найвища сходинка п’єдесталу пошани підкорилася збірній команді Києва.
ПРОТОКОЛ. Чемпіонат України з триатлону на олімпійській дистанції
Старт і фініш відбулися в центрі Хмельницького, на території Молодіжного парку. Старт плавального етапу організували на центральному пляжі, на березі річки Південний Буг – два кола по 750 метрів. Стартове містечко розташовувалося на території автомобільної парковки, яка була заздалегідь повністю звільнена під потреби змагань. Велоетап містив у собі сім кіл, а біговий сегмент проходив набережною, довжина одного кола – 2.5 км.
В українському триатлоні аматорський рух набирає шалених обертів. Триатлети-аматори демонструють фантастичну волю до перемоги, відповідальний підхід до тренувального процесу і запал на турнірну боротьбу.
В нашому традиційному блоці #портрет ми знайомимо вас з людиною, яка тривалий період часу лідирувала в абсолютному рейтинзі триатлеток-аматорок України, однак нещодавно зазнала травми і змушена певний період часу зосередитися на відновленні. Тож знайомтесь – киянка Наталія Мацупко, яка станом на зараз посідає 5 місце абсолютної категорії рейтингу Української триатлонної Ліги. Знайомимося, поширюємо та беремо приклад.
Підписуйтесь на Instagram Федерації триатлону України! Посилання: https://www.instagram.com/triathlon_ua/
Щойно стало відомо, що на головних змаганнях чотириріччя збірна України буде представлена одразу трьома паратриатлетами.
Троє спортсменів і двоє гайдів – таким є повний склад нашої команди на Паралампійські Ігри, які менш ніж за два місяці відбудуться в Токіо. До Аліси Колпакчи і тандему Віти Олексюк/Лілії Барановської, міжнародна комісія своїм рішенням сьогодні долучила ще одного українця – паратриатлета з вадами зору Анатолія Варфоломєєва та його гайда (упродовж сезону ці функції виконували Роман Король та Костянтин Вечканов, тому кінцеве рішення щодо кандидатури буде оприлюднено згодом).
Нагадаємо, що за результатами кваліфікаційних турнірів Варфоломєєв посів 11-те місце паралімпійського рейтнгу. Однак, як повідомив нам головний тренер збірної України з паратриатлону Роман Король, згідно певних норм та правил відбору 9 перших спортсменів рейтингу отримують пряму ліцензію на Ігри, а кандидатуру десятого атлета може обирати спеціальна комісія. При виборі береться до уваги кількість стартів упродовж відбору та конкурентоздатність спортмена. І нам удвічі приємніше, що саме ці фактори – вся виконана Анатолієм робота, здатність і вміння боротися до останніх метрів дистанції, несамовита воля до перемоги та прагнення до здійснення мрії – не були марними! Рішенням комісії, саме українець Анатолій Варфоломєєв здобуває паралімпійську ліцензію та разом зі своїм гайдом виступить на головних змаганнях чотириріччя. Таким чином, наш співвітчизник увійде до ТОП-10 паратриатлетів планети, які перепишуть історію світового спорту – адже на Іграх в Токіо клас чоловіків з вадами зору в програмі Паралімпійських Ігор буде представлений уперше.
Таким чином, збірна України з паратриатлону вперше буде представлена на Паралімпійських Іграх одразу трьома атлетами! Додамо, що подібний досвід серед паратриатлетів нашої команди має лише Аліса Колпакчи – у 2016-му році в Ріо-де-Жанейро вихованка Раїси Лагутенко та Олексія Цілувальникова посіла 6-ту позицію.
Наші хлопці фінішували всередині турнірних таблиць своїх вікових категорій.
Скориставшись паузою у внутрішньому календарі, вихованці Віталія Собуляка взяли участь в чемпіонаті Європи з триатлону (дуатлону) на спринтерській дистанції, який відбувся в румунському місті Миргу-Мареш. Одесити Максим Сальников та Роман Стоянов виступили в категорії Junior та U-23. І хоча обоє славляться своїми надшвидкісними здібностями на біговому сегменті – на велоетапі українцям так і не вдалося впоратися з непростою трасою Трансильванії.
Рясний дощ, а також п’ять кіл по 8-9 розворотів – учасники континентальної першості з дуатлону мали виконати близько чотирьох десятків технічних елементів, які довелося реалізовувати в умовах зливи та слизької траси. Тож, за підсумками змагань Максим Сальников фінішував на 10-й позиції чемпіонату Європи з дуатлону серед юніорів, тоді як Стоянов у заліку континентальної першості серед молоді показав 12-й час.
«Ми приїхали до Румунії за кілька днів до старту, щоб мати час на відпочинок та якісну підготовку, – розповідає тренер обох спортсменів Віталій Собуляк. – Юніор Максим Сальников та атлет молодіжної вікової категорії Роман Стоянов – це атлети, які за своїм біговим потенціалом є одними з найкращих в Україні. І не лише в триатлоні, а навіть у легкій атлетиці! Тому дуатлон мав би стати для них сприятливим форматом, перед обома стояло завдання фінішувати в межах ТОП-5 своїх вікових категорій.
Однак, через ряд обставин нам цього так і не вдалося реалізувати… На жаль, прямо на старті пішов рясний дощ і нам довелося вносити корективи. Візьму відповідальність на себе, адже я попросив хлопців зайве не ризикувати на велоетапі і берегти здоров’я у першу чергу. Ще від самого ранку був старт у аматорів, – ми бачили, як атлети масово потрапляють у завали на слизькій бруківці, на спусках та поворотах… Ми не мали запасних коліс ширшого профілю, тому на вело хлопцям не вдалося продемонструвати максимум своїх можливостей. Стоянов двічі падав, але щоразу підводився і продовжував боротьбу. Так, на бігові Максим та Роман показали високі результати, були серед лідерів. Але високого загального результату, а разом з тим і медалей чемпіонату Європи з дуатлону завоювати не вдалося – здобули тільки відзнаки фінішерів.
Станом на зараз, Сальников готується на Кубок Європи, який відбудеться в Билекесірі (Туреччина) наприкінці липня. Там виступатиме велика група українських триатлетів усіх вікових груп. Для Максима основний старт сезону – це чемпіонат Європи U-17, який відбудеться в Аланії в жовтні цього року. Паралельно обоє хлопців виступатимуть на чемпіонатах України», – підсумував Віталій Собуляк.
3-4 липня у столиці України відбувся триатлонний старт DRAGON CAPITAL ОЛІМПІК ТРИАТЛОН КУБОК КИЄВА 2021. Це вже третя подія триатлонної серії від Triathlon Ukraine, яку цього року започаткували Run Ukraine та Sapik Team. Титульним партнером старту стала інвестиційна компанія DRAGON CAPITAL.
Переможцями на основній дистанції, що включала етапи плавання (1500 м), велогонки (40 км) та бігу (10 км), стали багаторазовий чемпіон України з триатлону Сергій Курочкін та атлетка збірної України з триатлону Софія Прийма. Зазначимо, що в турнірі взяли участь міністр фінансів України Сергій Марченко, а також прездент Федерації триатлону України Юрій Горобець – який буквально тиждень тому у Вишгороді виступав на TRIATMAN OLYMPIC від SUBARU TRIATMAN SERIES і здобув срібну медаль своєї вікової категорії. У Києві Юрій Горобець також завоював срібло вікової категорії М50-59.
Вже на старті змагань серед чоловіків визначилися два лідери — Сергій Курочкін та Єгор Мартиненко, які пройшли плавальний етап плече-в-плече: розрив між ними склав всього 2 секунди. Вирішальним у боротьбі за перше місце став велоетап, де Курочкін випередив Мартиненка на 2 хвилини, а на біговому етапі закріпив свою позицію і впевнено фінішував першим з відривом у 3 хвилини. Третім серед чоловіків став Антон Вітолін з відставанням від лідера у 7 хвилини.
У підсумку Сергій Курочкін фінішував олімпійську дистанцію з результатом — 1:52:06. Другим фінішну лінію перетнув Єгор Мартиненко — 1:54:50. Третім на дистанції олімпік став Антон Вітолін з фінішним часом 1:59:08.
«Перший етап змагань пройшов комфортно, вода була теплою, а на велоетапі було складніше через те, що було дуже вітряно, і я долав дистанцію проти вітру. Але я проходив дистанцію рівно, рівномірно розподіливши сили між усіма трьома етапами змагань, і тримав під контролем свого суперника Єгора Мартиненка. В цілому для мене все пройшло вдало, результатом задоволений. Єдине: на фініші бігового етапу, на останніх 200 метрах, довелося трохи прискоритися, оскільки там біг учасник естафети. Але я біг із запасом, тому це мені не завадило, але додало емоцій на фініші», — прокоментував перемогу Сергій Курочкін.
Серед жінок лідерка визначилася одразу. 23-річна Софія Прийма лідирувала всю дистанцію: вже після плавання її відрив від найближчої суперниці складав 7 хвилин, на велоетапі вона закріпила свою перевагу і здобула впевнену перемогу, фінішувавши з часом 2:08:56. Другою з великим відставанням стала Ірена Василевська. Її результат — 2:26:27. Третій результат показала Овчаренко Євгенія (2:26:58).
На різних дистанціях заходу на старт вийшли більше 600 учасників. Понад половина від загальної кількості учасників взяли участь у змаганні на основній дистанції.
«Сьогодні ми з триатлонною спільнотою створили спортивне свято у Києві. Ми отримуємо багато позитивних відгуків, люди відзначають, як покращується рівень заходу від старту до старту. Попереду у нас основний старт сезону — це залізна «половинка». Зараз важливо зафіксувати усі організаційні коментарі і на 25 липня зробити ще краще свято. Хтось казав, що Київ — це спортивна столиця України, тому ми намагаємося відповідати сказаному», — відзначив генеральний менеджер Triathlon Ukraine Дмитро Черніцький.
Найстаршим учасником олімпійської дистанції став 66-річний Ігор Пастух (2:54:58). Наймолодшому учаснику заходу, Давиду Черніцькому, всього 2 роки, він здолав 300 метрів в рамках дитячих стартів.
В рамках заходу DRAGON CAPITAL ОЛІМПІК ТРИАТЛОН КУБОК КИЄВА 2021 також відбувся індивідуальний HUUB Заплив 1.5 км. У перший день змагань, у суботу 3 липня, в рамках заходу на Трухановому острові відбувся Hoka забіг 5 км та дитячі старти. Всі учасники, які подолали свою дистанцію, отримали пам’ятну медаль фінішера.
Абсолютні переможці на кожній з дистанцій серед жінок та чоловіків у категорії ПРО отримали грошові винагороди. Призи також отримали переможці у вікових групах та естафеті.
Переможці дистанції «Олімпік» в категорії ПРО:
Чоловіки:
КУРОЧКІН Сергій — 1:52:06
МАРТИНЕНКО Єгор — 1:54:50
ВІТОЛІН Антон — 1:59:08
Жінки:
ПРИЙМА Софія — 2:08:56
ВАСИЛЕВСЬКА Ірена — 2:26:27
ОВЧАРЕНКО Євгенія — 2:26:58
